Ветеринарні органи Угорщини підтвердили наявність вірусу ящуру (FMD) на фермі в Кішбайчі, де утримували 1 400 голів ВРХ. Спалах зафіксували на початку березня, коли у тварин виявили характерні симптоми. Останній випадок ящуру в даній країні фіксували понад пів століття тому.
Зараз угорська влада працює над ліквідацією спалаху та встановленням його походження. Фермерів закликають дотримуватися суворих правил біобезпеки та негайно повідомляти ветеринарів про підозрілі випадки захворювання.
Спалах в Угорщині став другим у ЄС за короткий період. У січні вірус виявили в Німеччині – на невеликій фермі в Хоппегартені (земля Бранденбург), де утримували 14 буйволів. До цього останній випадок ящуру в Європі фіксували у Болгарії в 2011 році.
В Україні останній випадок ящуру був зареєстрований в 1988 році, а з 1992 року Україна має статус МЕБ як країни вільної від вакцинації. У зв’язку з чим вакцинація тварин не проводиться.
Ящур – цевисококонтагіозне вірусне захворювання з гострим перебігом, яке здебільшого вражає свійських тварин, а саме: велику рогату худобу, свиней та інших парнокопитних, проте також сприйнятливі й дикі тварини (олені, козулі, лосі та дикі кабани).
На ящур може хворіти й людина. Зараження відбувається при споживанні необеззараженого молока від хворих тварин, а також через продукти його переробки, рідше через м’ясо.
Можлива пряма передача інфекції людині повітряно-крапельним шляхом при контакті з хворою твариною. Люди здатні виділяти вірус протягом 24-48 годин.
Клінічними ознаками у тварин є: слинотеча, наявність невеликої круглої або овальної форми виразки слизової оболонки рота (афт), ерозій на слизовій оболонці ротової порожнини та язика, підвищення температури тіла, кульгавість та зниження апетиту. Можливе повторне захворювання тварин з нечіткими клінічними ознаками. У новонародженого молодняку ящур проходить у гострій формі з подальшою загибеллю тварин, без утворення афт.
Основним джерелом інфекції є тварини, хворі на ящур, та тварини, які перебувають в інкубаційному (прихованому) періоді хвороби. Інфіковані тварини передають вірус при диханні, зі слиною, носовим слизом, лімфою із афт що лопнули, молоком, сечею та каловими масами. Зараження відбувається шляхом безпосереднього контакту хворих тварин зі здоровими. З моменту зараження до моменту прояву перших клінічних ознак проходить від 7 до 14 днів у великої рогатої худоби та 21 день у інших сприйнятливих тварин.
Важкість клінічних ознак залежить від штаму вірусу, віку, виду та породи інфікованих тварин.
Для профілактики захворювання тварин необхідно:
дотримуватись суворого контролю доступу людей, до стада (заборона стороннім особам потрапляти на територію ферм та в’їзд машин, які перебували за межами господарства, без дезінфекції);
забезпечити регулярну дезінфекцію місць утримання тварин, обладнання, одягу та взуття;
дотримуватись обов’язкового профілактичного карантинування під час переміщення тварин до або з господарства;
забезпечити належну утилізацію гною та сміття, утилізацію трупів тварин здійснювати на місцях діючих худобо могильників та біотермічних ям;
користувачам мисливських угідь всіх форм власності, у разі виявлення трупів диких парнокопитних тварин повідомляти державну службу ветеринарної медицини району.