ВІЛ-інфекція — це хронічне захворювання, що виникає внаслідок потрапляння в організм вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ). За відсутності спеціального лікування ВІЛ поступово руйнує імунний захист організму і спричиняє розвиток синдрому набутого імунодефіциту (СНІД), що призводить до виникнення різноманітних інфекцій та смертельних захворювань.

Симптомів характерних лише для ВІЛ-інфекції не існує. Людина може багато років не знати про свій ВІЛ-позитивний статус і продовжувати ризикувати власним здоров’ям та здоров’ям свого статевого партнера. Єдиний спосіб дізнатися про свій ВІЛ-статус – це здати тест на ВІЛ.

Наявні в суспільстві і, на робочому місці зокрема, дискримінація та стигма у зв’язку з ВІЛ, порушують права та гідність людей, які живуть з ВІЛ (ЛЖВ), і позбавляють їх та людей, які не знають ще свій ВІЛ-статус, ефективного доступу до послуг з профілактики, тестування та лікування ВІЛ-інфекції. Дискримінаційна практика у зв’язку з ВІЛ в сфері праці з боку роботодавців, співробітників, клієнтів може посилювати труднощі з пошуком або збереженням роботи. В результаті ЛЖВ часто опиняються в неформальній економіці.

Дискримінація у сфері праці у зв’язку з ВІЛ може проявлятися у відмові в укладанні або подовженні трудового договору, направленні на обов’язкове тестування на ВІЛ під час працевлаштування або переведенні на іншу роботу, запровадженні обов’язкового тестування на ВІЛ під час проходження первинного чи періодичних медичних оглядів. Тестування на ВІЛ має бути добровільним і проводитися відповідно до вказівок, наведених у Рекомендації МОП щодо ВІЛ та СНІД у 2010 р. (№ 200).

З метою запобігання поширенню ВІЛ-інфекції рекомендується вживати заходів щодо заохочення працівників до самостійного проходження тестування на ВІЛ. Профілактичні дії на робочому місці допомагають знизити рівень стигматизації та створити сприятливе виробниче середовище. В свою чергу, це впливає на збільшення числа звернень за послугами з діагностики, лікування та підтримки, а також на зменшення рівня поширення ВІЛ та ТБ.

Питання недискримінації щодо ВІЛ та СНІД мають бути включенні у загальну політику/програму підтримки здоров’я працівників та/або політику недискримінації та гендерної рівності, або мати форму окремих положень в колективних договорах/галузевих угодах чи реалізовуватися як окрема політика недискримінації у зв’язку з ВІЛ-статусом людини.

Політика щодо ВІЛ на робочих місцях — це заява про прихильність, яка зобов’язує впроваджувати заходи з ВІЛ на робочому місці у рамках правової бази, забезпечуючи недискримінацію, гарантуючи конфіденційність ВІЛ-статусу та полегшуючи доступ до послуг з профілактики, тестування та лікування ВІЛ-інфекції.

Головний державний інспектор
відділу з питань праці північного
регіону Управління інспекційної
діяльності у Сумській області
Північно-Східного міжрегіонального
Управління Державної служби
з питань праці Тетяна ЯРЕМЕНКО